Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 925/1632/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:Є.Борденюк С.Могил, М. Малетича,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 01.02.2016Київського апеляційного господарського судуу справі№ 925/1632/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доНавчального центру Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930) простягнення 251 739, 21 грн у судове засідання прибув представникпозивачаКость О.Г. (дов. від 18.04.2014 № 14-105),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Навчального центру Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930) 102 175,18 грн основного боргу, 51 961,29 грн пені, 91 444,40 грн інфляційних та 6 158,34 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.12.2015 (суддя В.Грачов), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 (колегія суддів: Є.Пономаренко, М.Руденко, М.Дідиченко), позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 25 980,65 грн пені, 91 444,40 грн інфляційних втрат та 6158,34 грн 3% річних. У решті у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Навчальним центром Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930) 30.04.2014 укладений договір №2800/14-ТЕ(Т)-36 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого (п.1.1) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору.

Згідно з пункту 2.1 Договору продавець передає покупцю з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 403,200 тис. куб.м.

Загальна вартість Договору на дату його укладення становить 439 891,67 грн.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 Договору).

Позивачем на виконання умов договору за період з січня по квітень 2014 року та з жовтня по грудень 2014 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 577 362,44 грн, який прийнятий відповідачем, що підтверджується оформленими належним чином актами приймання-передачі природного газу.

Відповідачем зобов'язання за договором виконувались неналежним чином. Так, станом на 12.08.2015 року борг відповідача перед позивачем становив 102 175, 18 грн.

Разом з тим, між Навчальним центром Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930), як довірителем та Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", як повіреним 08.09.2015 укладено договір доручення № 21, згідно з яким довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання від імені та за рахунок довірителя здійснювати розрахунки з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що повірений зобов'язаний виконати доручення шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в межах, необхідних для належного виконання довірителем зобов'язань, зокрема, за Договором сумі 102 175, 18 грн.

ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на виконання умов договору доручення 16.09.2015 перерахувало на рахунок позивача грошові кошти в сумі 102 175, 18 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3184 від 16.09.2015.

Отже, станом на час пред'явлення даного позову до суду (01.10.2015) зобов'язання за Договором щодо сплати основного боргу виконані відповідачем в повному обсязі, з огляду на що у частині основного боргу у позові слід відмовити.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 51 961, 29 грн, 3 % річних в сумі 6 158,34 грн та інфляційні у сумі 91 444,40 грн. Вказані вимоги є обґрунтованими та арифметично правильними.

Водночас, відповідач заявив клопотання про зменшення пені на 70%.

Навчальний центр Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930) є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Задоволення вимоги про стягнення пені у повному обсязі призведе до необхідності отримання з Державного бюджету України додаткових видатків.

Вказані кошти можливо використати на інші цілі, зокрема на забезпечення особового складу матеріальними цінностями, які необхідні для підтримання на належному рівні боєздатності навчального центру, що в свою чергу є доцільним в умовах проведення у країні антитерористичної операції.

Крім того, відповідачем основний борг сплачений у повному обсязі.

За наведених обставин, враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача, специфіку його діяльності, а також факт повної оплати товару відповідачем самостійно до моменту подання позову, розмір пені підлягає до зменшення на 50 %, тобто до 25980,65 грн.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій, відмовили у задоволенні вимоги про стягнення основного боргу (з посилання на його оплату), та присудили до стягнення 3 % річних в сумі 6 158,34 грн, інфляційні втрати у сумі 91 444,40 грн, а також 25 980,65 грн (50 % пені, з урахуванням її зменшення).

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати у частині відмови у стягненні 25980,64 грн пені та прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Місцевий господарський суд, висновки якого підтримані апеляційним господарським судом, з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 1 ст.233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшив розмір пені на 50 % від належного до стягнення розміру.

Зменшення пені судами обґрунтоване посиланням на те, що відповідач - Навчальний центр Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930) є бюджетною установою, з огляду на що стягнення пені у повному розмірі призведе до додаткових видатків з Державного бюджету, які могли б бути використані з метою забезпечення особового складу матеріальними цінностями, що в умовах проведення у країні антитерористичної операції є доцільним. Крім того, суди зазначили про сплату відповідачем основного боргу у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про зменшення пені, оскільки присуджена до стягнення сума пені у розмірі 50 % (25 980,65 грн), з урахуванням обставин справи та з огляду на присудження до стягнення 91 444,40 грн інфляційних втрат та 6158,34 грн 3% річних, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.

З огляду на зазначене, підстав для скасування або зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 у справі № 925/1632/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

С. Могил

М. Малетич